16 липня в Макошине відбулась панахида за воїнами що загинули захищаючи Україну.
Встановлено та освячено меморіальні дошки Андрію Підлипському, Івану Соботовичу та В’ячеславу Німенку.
Постав перед Богом воїн ,
Бо так улаштований світ,
У надії,що в нього як гільзи,
Блищать носаки чобіт
«Крок уперед , вояче,
То що ж тобі приректи?
Чи другу щоку підставляв ти?
Чи вірний був Церкві ти?»
Воїн розправив плечі:
«Господи», ні» відповім
Бо той , що в руках його зброя,
Не завше буває святим
Я мав працювати в неділю
І грубіянив не раз,
Я часом чинив насильство,
Бо світ у безчинствах погряз.
Але не бувало, такого щоб
Узяв я коли чуже
Зате працював понад норму,
Як ціни різко росли
Благань не минав я про поміч,
Хоч страху й сам не уник,
І часом — помилуй Боже ,-
Я плакав як чоловік.
Знаю,що не заслужив я
Місця на небесах
Нікому я тут не потрібен
Хіба щоб утишити страх.
Як маєш для мене тут місце,
То скромного досить мені.
В житті невибагливим був я,
Тому зрозумію, як «ні»
Мовчання запало круг трону,
Де зібрався святих конклав,
Як воїн ,стоячи тихо,
Божого присуду ждав.
«Крок уперед , вояче ,
Доволі ти зніс тяготи,
Спокійно гуляй по Раю,
У пеклі набувся ти.»
Автор невідомий.
З книги Дейва Гроссмана та Лорен Крістенсен «Бій.Психологія і фізіологія воїна в часи війни та миру»